Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 276 Дніпровської міської ради

 
Головна » Сторінка батьків » Батьківський лекторій


Забули пароль? Реєстрація



Батьківський лекторій

 
  Мальчик с девочкой
 

 

 

 

 

 

 

Безпека дитини на дорозі та у транспорті

 

При виході з будинку:

  • Якщо біля під'їзду будинку можливий рух транспортних засобів, відразу зверніть на це увагу дитини і разом подивіться, чи не наближається до вас автомобіль, мотоцикл, мопед, велосипед;
  • Якщо біля під'їзду стоять транспортні засоби або ростуть дерева, що закривають огляд, призупиніть свій рух і озирніться: чи немає за перешкодою небезпеки.

 

 

 

 Коли рухаєтесь тротуаром:

  • Дотримуйтеся правого боку тротуару;
  • Не ведіть дитину по краю тротуару: дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини;
  • Маленька дитина має йти поруч з дорослим, міцно тримаючись за руку;
  • Привчите дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом з двору або з території підприємства;
  • Роз'ясніть дітям, що закидання проїзної частини (камінням, склом) і пошкодження дорожніх знаків можуть призвести до нещасного випадку;
  • Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки з дітьми везіть тільки по тротуару.
  • При пересуванні групи дітей навчайте їх іти в парі, виконуючи всі вказівки дорослих, які супроводжують групу.

 

 Готуючись перейти дорогу:

  • Зупиніться або сповільніть рух, огляньте проїзну частину;
  • Залучайте дитину до спостереження за обстановкою на дорозі;
  • Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду вулиці, зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів;
  • Навчайте дитину розрізняти транспортні засоби, що наближаються;
  • Не стійте з дитиною на краю тротуару, так як при проїзді транспортний засіб може зачепити, збити, наїхати задніми колесами;
  • Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту в автомобіля та в рухах мотоцикліста й велосипедиста;
  • Неодноразово показуйте дитині, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як воно рухається за інерцією.

 

 При переході проїзної частини:

  • Переходіть дорогу лише по пішохідних переходах або на перехрестях - по лінії тротуару, інакше дитина звикне переходити де доведеться;
  • Йдіть тільки на зелений сигнал світлофора: дитина повинна звикнути, що на червоний і жовтий сигнали не переходять, навіть якщо немає транспорту;
  • Виходячи на проїжджу частину, перестаньте говорити; дитина повинна засвоїти, що при переході дороги розмови зайві;
  • Не поспішайте і не біжіть; переходите дорогу завжди розміреним кроком;
  • Не переходіть дорогу навскоси, підкреслюйте і показуйте дитині щоразу, що йдете суворо поперек вулиці. Дитині потрібно пояснити, що це робиться для кращого спостереження за автомототранспортними засобами;
  • Не виходьте на проїжджу частину із-за транспортного засобу або з-за кущів, не оглянувши попередньо вулицю, і привчайте дитину робити так само;
  • Не поспішайте перейти дорогу, якщо на іншій стороні ви побачили друзів, родичів, знайомих, потрібний автобус або тролейбус. Не поспішайте і не біжіть до них, і донесіть до дитини, що це небезпечно;
  • Не починайте переходити вулицю, по якій рідко проїжджає транспорт, не подивившись навколо. Поясніть дитині, що автомобілі можуть несподівано виїхати з провулка, з двору будинку;
  • При переході проїзної частини по нерегульованому переходу в групі людей Ваша дитина уважно стежити за початком руху транспорту, інакше дитина може звикнути при переході слідувати за супутниками, копіюючи їх поведінку, не спостерігаючи за рухом транспорту.
  •  

 

 При посадці і висадці з громадського транспорту (автобуса, тролейбуса, трамвая і таксі):

 

  • Виходьте попереду дитини; маленька дитина може впасти, дитина старшого віку може вибігти з-за нерухомого транспорту на проїзну частину;
  • Підходьте для посадки до дверей транспортного засобу лише після повної його зупинки. Дитина, як і доросла людина, може оступитися і потрапити під колеса;
  • Не сідайте в громадський транспорт (тролейбус, автобус) в останній момент при його відправленні - може притиснути дверима. Особливу небезпеку становлять передні двері, тому що можна потрапити під колеса транспортного засобу;
  • Навчіть дитину бути уважним у зоні зупинки - це небезпечне місце для дитини: автобус, що стоїть, скорочує огляд дороги в цій зоні, крім того, пішоходи тут часто поспішають і можуть випадково виштовхнути дитину на проїжджу частину.

 

 При очікуванні громадського транспорту:

  • Стійте разом з дітьми тільки на посадкових майданчиках, а при їх відсутності - на тротуарі або узбіччі.

 

 Коли автомобіль рухається:

  • Привчайте дітей  дошкільного віку сидіти в автомобілі тільки на задньому сидінні, не дозволяйте сидіти поруч з водієм, якщо переднє сидіння не обладнане спеціальним дитячим сидінням. Дитяче автокрісло необхідно і на задньому сидінні, однак багато батьків зневажають ці рекомендації по безпеці. Поясніть дитині, що при різкій зупинці або зіткненні сила інерції кидає дитину вперед, і він ударяється об вітрове скло або переднью панель; цього досить, щоб дитина загинула або була сильно поранена;
  • Не дозволяйте малолітній дитині під час руху стояти на задньому сидінні: при зіткненні або раптовій зупинці вона може перелетіти через спинку сидіння і вдаритися об лобове скло або передню ппанель;
  • Дитина повинна бути привчена до того, що першим з автомобіля виходить батько (мати), щоб допомогти зійти дитині і довести її до переходу або перехрестя;
  • Не дозволяйте дітям перебувати в автомобілі без нагляду;
  • Дитина повинна знати, що на велосипеді дозволено перевозити тільки одну дитину до семи років і то за умови, що велосипед обладнаний додатковим сидінням і підніжками.
  • При поїздці в громадському транспорті:
  • Привчайте дітей міцно триматися за поручні, щоб при гальмуванні дитина не отримала травму від удару;
  • Поясніть дитині, що входити в будь-який вид транспорту і виходити з нього можна тільки тоді, коли він стоїть.

 

 
 

 

 
 
 
 
 
 

 
                                                            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЯК  ПІДГОТУВАТИ  ДИТИНУ  ДО  ДИТЯЧОГО  САДКА
 
 
 

                        Як пі

 

дготувати дитину до дитячого садка?

коли краще віддавати дитину в дитячий садок? Відповідь на це вічне питання криється, на жаль, не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5 —5,5 років. 
У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей.Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?
1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного «сімейного кола».
2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.
5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими. Суперечності між сформованими в дітей формами взаємин з оточуючими та з їх новими можливостями можуть супроводжуватися нетривалим загостренням стосунків із близькими дорослими. Інколи це виявляється у свавіллі, конфліктності, негативізмі, упертості. Все це говорить про те, що дитина переживає «кризу З років». Вважається, що криза не пов'язана зі стійкими негативними природженими чи набутими поведінковими проявами і не обтяжена помилками виховання, при сприятливій сімейній ситуації може стати позитивним фактором для психоемоційного розвитку. Зміна соціального статусу дитини дає їй широкий спектр можливостей вибудовування взаємодії з однолітками і здорослими. Існує обґрунтована думка про позитивну оцінку «улаштування» дитини в дитячий садок у трирічному віці. За умови нормального емоційного спілкування дитини з матір'ю до З років у неї формується усвідомлення «я», тобто, сприйняття себе як окремого індивіда, поступово ослаблюється відчуття залежності від батьків. У середньому, лише на повних З роки в дитини з'являється бажання «розлучитися» з матір'ю і стати більш незалежною.
Однак, нерідко ситуація розвивається для дитини несприятливо. Занурення в атмосферу дитсадівської спільноти сприймається як насильство над особистістю, утрата власної індивідуальності. Тягар переживань веде за собою появу протестних форм поведінки: істерик, капризів, вередувань, постійного скреготіння у вихідні, а іноді соматичних порушень — підвищення температури, появи болісних відчуттів у животі та діареї, загострення хронічних захворювань. Відзначено, що коли малюк від природи боязкий, не любить гучної компанії дітей, не вміє захистити за себе, то дитяча установа стає для його несформованої ще нервової системи тяжким випробуванням. Він не тільки не навчиться пристосовуватися в дитячому садку, а навпаки, може ще більше замкнутися в собі, що призводить до порушення психологічного комфорту. Процес адаптації носить глобальний характер. Він не обмежується змінами, що відбуваються у сфері емоцій, як це може здатися на перший погляд. При поверхневому баченні, протікає в такій послідовності: «Дитина пішла в дитячий садок — зраділа. З другого дня почала плакати, і так протягом двох місяців. Ну, а потім, звичайно, звикла. Зараз ходить спокійно, тільки от хворіє часто...» Насправді «плакав — перестав» — це тільки мала частина підсвідомо задіяних у дитині складних та інтенсивних процесів психофізичної перебудови.
Це потребує значних зусиль, тому їх не вистачає на забезпечення інших звичних сторін життєдіяльності організму: різко падає імунітет, знижується психічна стійкість, дитина втомлюється, погано їсть і спить, багато вередує, плаче. У неї з'являються звички, яких, як нам здавалося, вона давно позбулася.
Трирічна дитина може почати смоктати пальця, забуває проситися на горщик, змінюється мова — з'являюся слова-звуконаслідування, сюсюкання, дефекти звуковимови, які були їй властиві, коли вона тільки-но почала говорити. Вона знову, як маленька, не відпускає від себе маму, хвилюється і плаче, коли її немає поруч, починає боятися чужих, незнайомих дорослих. Наполегливість та прагнення досягти свого, змінюються уже вираженою впертістю, нерідко з агресією. Одні діти починають без причини битися, в інших з'являються страхи, хтось зовсім паралізований сором'язливістю, а деякі стають не керованими чи неуважними. Усі вище зазначені та безліч інших відхилень у поведінці з'являються та посилюються, коли дитина починає відвідувати дитячий садок.
Батьки ж дивуються, як це дитячий садок так швидко вплинув на дитину. Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують насамперед:і з попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція;і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними, психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.
Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.
Пам'ятка для батьків
1. Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.
2. Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах.
3. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну, якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію.
4. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.
5. Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй.
6. Налагодьте ефективний зворотний зв'язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини, та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!).
7. Не починайте «нове життя» з понеділка (щоб тиждень не здавався надто довгим), першого вересня та першого робочого дня після свят — днів, коли нервують навіть «бувалі» садкові діти, коли панує атмосфера загального збудження. З одного боку, все це може злякати новачка, з іншого — велика імовірність, що йому не приділять достатньо уваги.
8. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника).
9. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку).
10. Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини.
11. Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).
12. Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення.
13. Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. 
 
 
 
 
 
 
 
 
Батьківська сторінка
Безпека життєдіяльності дитини вдома
Щоб запобігти нещасним випадкам із дитиною, необхідно створити вдома відповідні умови для безпеки малюка.Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно. Поясніть дитині, що не можнаторкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов'язково справною та усуненою від можливості контакту з нею дитини електропроводка.Меблі по можливості повинні бути без гострих країв. Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачиненими.Крани газових пальників у кухні також повинні бути закритими. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми.Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком.Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам'ятайте, що таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для господарчих потреб, мають бути під ключем.
Дитина 3-4 років обов'язково має буги навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі:
не кидатися камінням і твердими сніжками;
не дражнити тварин;
не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі;
не чіпати газових кранів;
під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч, ходити тільки по тротуарах;
не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів;
не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця;
швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло.
 

Пам'ятайте, Вам, найближчим малюкові людям, потрібно виховувати в дитині любов та повагу до себе та інших людей, вчити її піклуватись про себе та оточуючих, щоб попередити небезпеки травм, хвороб та різноманітних нещасних випадків!
 
 
 
 
 Мальчик с девочкой .

ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

  • залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;
  • за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;
  • не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків;
  • не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;
  • учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;
  • не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;
  • не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;
  • завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;
  • не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

/Files/images/чтение в дождливый день.gif

Як організувати дозвілля маленьких дошколяриків

Від двох до шести років – це один з найважливіших періодів формування людської особистості. В цьому віці дитина осягає більшу частину свого розмовного словника, вчиться спілкуванню, елементарній граматиці, кольоровому і звуковому світосприйняттю, дрібній моториці, розвиває грацію та зграбність на все подальше життя.В дошкільному віці закладається любов до праці, до читання, повага до оточуючого світу, основні поведінкові поняття. А, крім цього всього, це найчарівніший час, коли дитина тільки осягає чарівність світу книг, вірить в дива та святого Миколая, вона легко запам’ятовує віршики і з задоволенням їх розповідає. Це як родючий ґрунт, в який можна безмежно засівати зерна, а вони будуть давати паростки, не виснажуючись. В грі, яка одночасно є життям, діти вчаться, а навчаючись – граються.

Сучасне життя не дозволяє більшості батьків залишати дітей вдома, виникає необхідність віддавати їх до дитячих садочків. Зрозуміло, що сьогоднішня система освіти є недосконалою, але в садочку діти рано привчаються до співпраці з іншими, до вміння досягати компромісів. Саме в садочку вони вперше добровільно діляться іграшками, увагою дорослих, там же вони готують свята, вчать пісеньки. Є дуже багато різноманітних методик раннього розвитку дітей, їхнього виховання та навчання. Дошкільні заклади беруть на озброєння праці Домана, Зайцева, Монтесорі та дуже багато інших цікавих і адаптованих моделей. Кожна хвилина малюків в садку зайнята: спортивні заняття, музика, мова, правила поведінки, малювання, ліплення, дрібна моторика.

На сьогоднішній день і діти, і вихователі зайняті цілий день, проте виникають моменти, коли між заняттями з’являється хвилина, наприклад, їсти ще рано, а малювати вже немає часу. Тоді в пригоді дорослим стають барвисті та цікаві дитячі журнали. Для забезпечення дозвілля під час таких «перерв» сьогодні розповсюджена практика співпраці дитячих садків з редакціями журналів. До речі, не лише вихователям корисно мати журнал в запасі – допоможе він і батькам.

До початку занять в садочку, вранці, коли батьки приводять дітей, є півтори години: когось привели о сьомій тридцять, когось о дев’ятій. Звичайно, можна дістати іграшки, а можна відкрити журнал і разом почитати коротеньку казочку, в якій за пів сторінки тексту і багато цікавих ілюстрацій відбуваються різноманітні дива, герої встигають потрапити в пригоду та успішно з неї вибратися. Потім казочку можна й обговорити, адже діти люблять обговорювати малюнки, події. Журнал може пропонувати також невеличкі майстрування, коли за кілька хвилин з допомогою ножиців та клею можна зробити щось надзвичайне. Діти люблять вирізати, майструвати, клеїти, а якщо потім виріб можна використати чи показати батькам, бабусям, дідусям, друзям, то це має свою подвійну користь. В плані вигадок для простих дитячих виробів, дитячий журнал – незамінний помічник будь-кому з дорослих.

Пропонують журнали і велику підбірку віршів, з простим чітким мотивом, гарним сюжетом. Їх можна і під час перерви почитати, і в сценарії використати. Ще на сторінках видання є загадки та скоромовки, які є незамінними помічниками для розвитку логіки та зв’язного мовлення. Старші діти можуть їх прочитати самі, а молодшим читають вихователі та батьки. Дитинство кожного дорослого починалося з найпростіших віршиків та цікавих загадок, які з задоволенням згадуються і в дорослому віці, бо ж те, що запам’яталося в дитинстві – це скарб усього життя.

Крім вище названого, дитячі журнали пропонують і настільні ігри, і логічні загадки, і анаграми. Цікавим є таке нововведення. Сьогодні, напевно, кожен садочок має дискові програвачі, та й сучасні діти з малечку знаються на електроніці, з раннього дитинства призвичаюючись до електронних носіїв інформації. Вони з задоволенням слухають аудіо казки і з таким же задоволенням граються в прості ігри, запропоновані дисками – додатками до журналу, розвиваючи таким чином і увагу, і всі види пам’яті: і слухову, і асоціативну, і зорову тощо.

Барвистий журнал, з усіма своїми вправами, забавами, завданнями, розповідями – це те, що кожна дитина з задоволенням візьме до рук і на якийсь час порине в його чарівний світ. Усе, що вимагають різні методики розвитку, як сучасні, так і класичні, можна знайти на кольорових сторінках. В теперішніх садках, з яких діти ідуть до школи, вміючи читати, писати, та володіючи неабияким словниковим запасом, красивий і корисний посібник стане в пригоді розробникам навчальних планів та занять.

/Files/images/ребенок и телевизор.jpg

Діти і телевізор

Чарівність екрану.

Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

Відчуйте різницю.

Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

Вік і особливості сприйняття.

До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

Батькам на замітку:

- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;

- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

- поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

/Files/images/счастливая семья.jpg

Роль матері та батька у вихованні дитини.

Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті. Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях? Яким ми виховуємо хлопчика, а якою — дівчинку? Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину?

Ці питання є дуже важливими.Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми — пасажири в транспорті, учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком. Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі? Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося в складних ситуаціях.А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком? Як ми про це дізнаємося? Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує? Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості? Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це?

Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика. Чи запитували ви себе, чому?У одній молодій сім'ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки "він". Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: "Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію".

Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову. Давайте спробуємо в цьому розібратися. Не дивуйтеся, що в нас зараз більше запитань, ніж відповідей. Ми обов'язково знайдемо їх. Чи це буде привід замислитися. Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім'ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик. Які обов'язки бере на себе мати, а які батько? Яку роль вони виконують? Чи є специфічна батьківська роль? Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами - "любляча турботлива мама". Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.

Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль "захисника"? У наш час ми розуміємо цю роль дещо інакше. У нас немає війни. Нашим чоловікам не потрібно нас захищати кожного дня. І, здається, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що - ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо.Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди - як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід'ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість - хто, що робить. І в кожній сім'ї це по-своєму.

Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна.«Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (упустиш, стукнеш і т. п.)!» — слова, які часто можна почути в адресу новоспечених тат. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті — що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за ним, вколисує його, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід.

Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам'ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо - як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: "Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою." Якщо у вас поки немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: "Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною." Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: "Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш." Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: "Я вірю в тебе!" Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з'явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов'язково вийде.

Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме - терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини. А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини? Часто буває так, що коли дитина з'являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї − бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: "Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати."Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама - вихователь дитини, а батько - сторонній спостерігач.

Шановні мами! Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це. саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов'язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв'язок з чоловіком.

Шановні татусі! Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об’єднаєтеся і будете доглядати за маленьким разом.

/Files/images/крас.рисунки 3.jpg

Золоті правила для дбайливих батьків:

Переконайтеся, що всі члени сім'ї харчуються раціонально: дотримуються режиму, не харчуються самими бутербродами. Раціональність повинна полягати і в тому, що подається на стіл. Заповнюйте холодильник свіжими овочами, фруктами, крупами, хлібом з муки грубого помелу. Відправте до відра для сміття чіпси, газовану воду і все, що називається фаст-фудом. Це шкідливо не тільки для фігури, але й для дитячого здоров'я взагалі.

Поки апетит дитини не зіпсований, не примушуйте її їсти тільки тому, що треба. Вона краще знає, голодна вона чи ні.

Їжа не заохочення і не покарання. Не можна нагороджувати їжею або позбавляти їжі за «подвиги».

Зберіть волю в кулак - обмежуйте малюка в перегляді телевізора і захистіть його від реклами солодощів.

Рухатися - головне правило струнких. Влаштовуйте сімейні походи і прогулянки пішки. Не жалійте грошей на придбання домашніх «спортивних куточків», велосипеда. Або на абонемент в басейн.

Дитина не повинна тинятися без діла: завжди тягне на кухню, щоб зайняти себе хоч би їжею. Запишіть її в спортивну секцію, музичну школу, басейн, танці, боротьбу, художню школу або в який-небудь інший гурток.

Затвердить разом з дитиною «Правило три не дуже» - не дуже багато, не дуже шкідливо і не дуже солодко.

І звичайно, запам'ятаєте: спосіб життя дитини - це копія вашого способу життя. Якщо ви упевнені, що спорт - це даремне проведення часу, і ніколи не відмовляєтеся від кухля пива перед телевізором з жирною закускою, не дивуйтеся, що ваше чадо має проблеми з вагою.

 

                         

 

 

 

Совместные игры с ребёнком — 5 интересных идей
 
 

Здравствуйте, друзья!
Предлагаю вашему вниманию отличные идеи для совместного творческого времяпрепровождения:

Совместные игры с ребёнком – идея первая. Что нам стоит дом построить…?

Предлагаю вам вспомнить детство и вместе с ребёнком построить кукольный дом. Конечно, гораздо проще купить готовый домик, но тогда вы лишите себя и ребёнка отличной игры.

Только подумайте, как здорово будет вместе нарисовать план, а потом сделать дом из подручных материалов. А когда он будет готов, можно будет его комфортно обустроить: сделать мебель, сшить и смастерить элементы декора.

В этой игре у вас с ребёнком появится возможность побыть архитектором, строителем, дизайнером интерьера и конечно хозяином дома. Такие совместные игры с ребёнком могут проходить не один вечер.

После того как домик будет готов можно будет разыгрывать разнообразные сцены из жизни. Например: поиграйте в популярную когда-то игру «Дочки-матери», обзаведитесь кукольной семьёй, в которой есть мама, папа и дети. Придумайте вместе с ребёнком роли для каждого героя и обыгрывайте их жизнь. Расскажите ребенку, как устроен быт в семье. Придумайте вместе, чем обычно занимаются ваши герои, как они живут. Обыграйте разные жизненные ситуации и расскажите ребёнку как в них нужно поступать. Веселитесь и отдыхайте вместе с героями.

Совместные игры с ребёнком в будущем позволят вашему малышу быть более подготовленным к жизненным трудностям. Строить кукольные домики можно не только для девочек, но и для мальчиков. Мальчикам не менее важно знать, как устроена жизнь.

Совместные игры с ребёнком – идея вторая. Нарисуем, будем жить…

Можно смастерить для своего ребенка настоящий домик. Дети очень любят таинственные домики, такое личное пространство соорудить несложно. Для этого вполне подойдёт стол, который можно накрыть одеялами. Чтобы в детском жилище было уютно, постелите на пол мягкий коврик и дайте малышу несколько подушек. Пусть ребёнок возьмёт с собой игрушки. В домике можно смастерить гамак. Если у вас есть слингошарф, то он и будет гамаком. Чтобы поместить гамак под столом, просто завяжите крепкий узел на крышке стола. Не забудьте постелить под гамак мягкий матрас или подушки, чтобы при случайном падении ребёнок не мог ушибиться.

Совместные игры с ребёнком – идея третья. Поделись улыбкою своей…

Хотите, чтобы ваш малыш узнал, как приятно делать добро? Тогда купите шарики, надуйте и пусть ваше чадо раздаёт их каждому встречному ребёнку. Много вы не потратите, зато сколько приобретете! Радость вашего ребёнка от того, что он сделал что-то доброе и благодарность детей, которым вы подарили частичку любви. Раздавая шарики вы не получите неодобрения от родителей других детей. Вот если бы вы раздавали конфеты, но это понравилось бы не каждому. Научите вашего ребёнка быть добрым и щедрым.

Совместные игры с ребёнком – четвёртая идея. В мире много сказок

Поиграйте с ребёнком в кукольный театр. Сшейте маскарадные костюмы для кукол. Можно смастерить и самих кукол. Разыграйте какую-нибудь сказку. Не забудьте о гостях. Пригласите на первое выступление плюшевых друзей малыша, пусть они будут первыми зрителями. После можете приглашать на совместные выступления друзей и родственников. Обязательно обсудите перед спектаклем характер героев. Спросите ребёнка, какой он сделал вывод из этой сказки, кто из героев поступал правильно, а кто нет. Расскажите малышу, какова мораль данной истории.

Совместные игры с ребёнком – пятая идея. Рай в шалаше

Эта игра для тёплого времени года, потому что речь пойдёт о домике на дереве, который вам вполне по силам построить ребёнку. Помните, в наше детство дети мечтали иметь такой штаб, особенно мальчишки. Сделать домик несложно, для этого выберите подходящее дерево, зафиксируйте на нём несколько досок и сделайте пол. Сделайте стены, для этого вертикальные опоры, прочно крепите к веткам дерева. А к ним, с помощью верёвки, проволоки или скотча приделайте стены и крышу.
Материал для стен и крыши: зелёные ветки дерева, большие картонные коробки, листы пенопласта и другие подручные средства. Повесьте на крышу домика пиратский флаг и обороняйтесь от противников. Смотрите в подзорную трубу, пейте чай с крендельками, принимайте гостей.

Если ваши дети много времени проводят у экранов телевизоров и мониторов компьютера, то пора проявить фантазию и придумать совместные игры с ребёнком. Играйте вместе, дарите малышу сказку!

 


1
2
3
4
5